Семен АСТАПОВ

Чи завжди недотримання порядку повідомлення про намір продати частку порушує право інших учасників на її придбання?

//

Чи завжди недотримання порядку повідомлення про намір продати частку порушує право інших учасників на її придбання?

Найчастіше в бізнесі партнери приймають рішення про розставання, або ж один з партнерів хоче продовжити вести справи самостійно. У такому випадку виникає питання - що ж робити з часткою в бізнесі, що належить учаснику, який вибуває, яка зазвичай персоніфікована в частці в статутному капіталі господарського товариства? Одним з можливих рішень є продаж частки. При цьому інші учасники господарського товариства мають переважне право на придбання такої частки, а учасник, який продає частку, зобов'язаний повідомити інших учасників про свій намір продати свою частку.

Які наслідки неповідомлення і чи завжди недотримання порядку повідомлення буде порушувати переважне право інших учасників?

Норми законодавства

Дане питання регламентується положеннями ст. 20 Закону України від 06.02.2018 «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі — «Закон про товариства»).

Частиною 3 вищевказаної статті встановлено, що учасник товариства, який має на меті продати свою частку третій особі, зобов'язаний повідомити про це інших учасників і, більш того, проінформувати їх про ціну та розмір частки, яка відчужується. З моменту направлення таких повідомлень (які краще направляти з підтвердженням відправки, наприклад, цінним листом з описом вкладення «Укрпошти» і т.д.) інші учасники повинні протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення заявити про своє бажання скористатися переважним правом. Якщо протягом 30 днів ніхто не заявив про бажання скористатися ним - на 31-ий день вважається, що решта учасників дали свою згоду на відчуження частки третій особі на умовах, про які вони були повідомлені.

Якщо ж інший учасник скористався правом придбати частку, то він разом з продавцем та/ або іншими учасниками зобов'язаний укласти договір купівлі-продажу протягом 1 місяця. У разі ухилення продавця від виконання такого обов'язку потенційний покупець має право звернутися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу частки укладеним на умовах, які містилися в повідомленні.

Статутом може бути встановлено й інше правило, за яким учасники ТОВ не мають переважного права на придбання такої частки.

А в силу ст. 53 Закону про товариства, згідно з якою відчуження учасником товариства своєї частки третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом, статутом може бути передбачено, що відчуження частки третім особам проводиться в порядку ч. 2 ст. 21 Закону про товариства, а саме виключно за згодою інших учасників ТОВ.

Відповідно до сформованої ділової практики учасники товариства, які не претендують на використання переважного права на придбання частки, подають письмові відмови прямо на загальних зборах учасників товариства.

Таким чином, повідомлення про намір продати частки слід направляти іншим учасникам декількома способами, комбінуючи формалізовані (Укрпошта) і неформальні способи (направлення електронних листів і усне повідомлення інших учасників).

Позиція Верховного Суду України

31.03.2021 Касаційний господарський суд в складі в складі Верховного Суду в своїй постанові по справі № 928/875/17 роз'яснив, що недотримання порядку повідомлення про намір продати частку не завжди порушує право на її придбання.

За даними судового спору позивач звернувся до суду з метою визнання його переважного права на придбання частки в ТОВ.

При цьому позивачеві належало 85% статутного капіталу, а відповідачу - 15%. Відповідач неодноразово повідомляв позивача в усному порядку про свій намір продати свою частку третій особі. Письмових повідомлень відповідач позивачу не надсилав.

Проте, 08.11.2018 між відповідачем та третьою особою був укладений договір про продаж частки в статутному капіталі в розмірі 15%. Акт про прийом-передачі частки був нотаріально посвідчений, відбулися відповідні загальні збори учасників.

В цей же день відповідач, який продав частку, подав нотаріальну заяву про вибуття зі складу учасників в зв'язку з продажем частки, а особа, яка придбала цю частку, - нотаріальну заяву про включення його до складу учасників товариства на підставі акту прийому-передачі частки.

На загальних зборах учасників було прийнято одноголосне рішення виключити відповідача зі складу учасників товариства, а покупця - включити до складу учасників. Крім того, затверджено нову редакцію статуту, яка фіксує дану зміну складу учасників.

Господарський суд Херсонської області та Південно-західний апеляційний господарський суд залишили позов без задоволення виходячи з таких фактів:

1. Статут товариства не встановлював конкретного порядку реалізації переважного права.

2. Позивач особисто брав участь в загальних зборах учасників, особисто був обізнаний про вибуття відповідача з товариства та продаж їм частки;

3. Позивач, володіючи 85% в статутному капіталі, міг впливати на рішення, що приймаються на загальних зборах учасників, але не зробив цього.

4. Позивач прекрасно розумів наслідки підписання договору купівлі-продажу між попереднім власником частки і покупцем.

Касаційний господарський суд погодився з актами нижчестоящих судів і зазначив:

«... якщо суди за допомогою належних та допустимих доказів встановили, що учасник сам відмовився від реалізації свого переважного права, в тому числі шляхом голосування на зборах за включення нового учасника до складу товариства та внесення відповідних змін до статуту, то така відмова свідчить про обізнаність учасника з наміром продати частку та відсутність намірів її придбати. Відповідно, переважне право учасника на придбання частки не порушено. »

«Згідно з усталеною діловою практикою, учасники товариств часто підписують письмову заяву про відмову від реалізації переважного права купівлі частки або приймають відповідне рішення на загальних зборах, роблять таку заяву, яка вноситься до протоколу загальних зборів без прийняття окремого рішення з цього питання. Така відмова свідчить, що учасник не бажає користуватися своїм переважним правом. Відповідне волевиявлення може бути зроблено і після укладення договору купівлі-продажу частки, тобто певним схваленням учасником угоди по відчуженню частки третій особі вже після його укладення. »

«У справі, що розглядається, позивач не заперечує факт своєї участі в загальних зборах, підписання протоколу загальних зборів та нової редакції статуту. Його підписи на цих документах засвідчені нотаріально. »

«Оскільки 08.11.2018 позивач заперечив проти відчуження частки, а також брав участь у виключенні відповідача зі складу учасників Товариства і у включенні [покупця] до складу учасників Товариства, Верховний Суд погоджується з доводами відповідачів, що позивач надав свою згоду на покупку частки третьою особою і тим самим відмовився від реалізації свого переважного права. »

В кінцевому підсумку, касаційна скарга була залишена без задоволення, а акти судів нижчих інстанцій - без змін.

Висновки.

Таким чином, виходячи з оновленої практики Верховного Суду можна зробити наступні висновки:

1. Статутом товариства може бути встановлено певний порядок реалізації переважного права.

2. Факт повідомлення інших учасників може випливати з їхньої участі в зборах учасників товариства, на якому зафіксована зміна складу учасників, і підтверджуватися різними доказами.

Чи завжди недотримання порядку повідомлення про намір продати частку порушує право інших учасників на її придбання?
Чи завжди недотримання порядку повідомлення про намір продати частку порушує право інших учасників на її придбання?




Спеціалізація:

Вирішення спорів
Міжнародний комерційний арбітраж
Корпоративне право
Договірне право
Трудове право


Мови:
українська, російська, англійська